Ми ховаєм своїх дітей,
Загубивши рахунок в смерті,
А до раю всього лиш крок -
Покаяння в гріхах одверті
Поглина розлука дітей -
Ненаситно страшна потвора...
Десь народить нових людей
Відчайдушний борець-непокора
Проковтаєм усе, як є,
Щонайгірше, що вже не можна,-
Хай в руїнах... Але ж не моє-
Цятка раю - гріху тотожна
Де ж та сповідь сумлінь і душ
І той рай, що не купиш за гроші?
Збайдужілої темряви глуш
Натягає блискучі колоші
За яким перехрестям любов
До онуків твоїх, мій земляче?
На небесний сподієш покров,
А сумління безбожністю плаче
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.07.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова