Україна - мій край солов'їний,
заповітна колиска моя!
Тут зростає повсюди калина,
золотіють пшеничні поля.
Вийду нині у гай на світанку,
де рожевим цвітуть спориші.
Вишиватиму їй вишиванку
кольорами своєї душі.
Попливуть візерунки яскраві,
а на них чорно-білі стібки.
Що є символом розквіту й слави
і жахливих подій ланцюжки.
На її всяк траплялось дорогах
у постійній, запеклій борні.
У поразках або в перемогах
українські лунали пісні.
Як орда хижа землю топтала,
утопивши дітей у крові.
Як страждали в катівнях кривавих
українські, славетні сини.
Як боролась в пекельних загравах,
спивши горя по вінця й жалю.
Як героїв з війни зустрічала,
віддаючи їм честь і хвалу.
Як тужила за тими, хто більше
не прилине до лона її.
Як раділа за тих, хто нарешті
на святій народився землі.
І нехай надважка в неї доля,
та для мене - найкраща вона!
Україна моя кольорова,
заповітна моя сторона.
08. 07. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2017
автор: laura1