Не треба накидать ярмо, на шию молодого сонця. Тягнуть у рів щоб на яву, тримать у спечених долонях. Не треба нитку золоту, із променів плести у коси. Нам зірку дали лиш одну, нам другу не вмолити Богу. Тай марно пробувать зігріть, лише свою схоловшу душу. Її ти маеш сам зігріть, в кохані ,в справах, бути мужнім. Тай хай летить,тримать не слід, для всіх тепла у него досить. Лише зуміли б зрозуміть, кому занадто кому досить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741064
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2017
автор: Анкорд