Алегорія
За оповіданням В.Дрозда "Сонце"
https://booksbunker.com/volodimir_drozd/124208/1.html
Жив чорт колись аж на краю землі
(а мо’, й не чорт, але не в тому справа).
Любив він тишу слухати в імлі
й тютюн вночі палити понад ставом.
Знав про скінченність світла і землі
і навіть вдень не розтуляв віконниць:
Ховався й, певно, бачити не хтів,
як гинуть ті, що котять небом сонце.
Він був філософ і читав Камю
і Сартрів «Міф…». Знайомий був із Богом.
Мав землю за дурну: - Скажи, кому
живе ти родиш: вічного ж – нічого?!
Коли ж у морок Всесвіт загорнувсь
і вже життю загрожувала крапка,
самітник наш, не множачи луну,
пішов котити сонце [i]з тими[/i] раптом.
Було їх трохи. Сонця смолоскип
палив завзятих люто і нещадно,
проте вдалося ранок засвітить
для немічних, слабих та безпорадних.
…А між людей було, як між людей,
їм денне світло увійшло у звичку.
Жив чорт колись (чи, може, Прометей?),
Який віддав за світло цілу вічність…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741030
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2017
автор: ptaha