Відправивши дітей у табори,
Плекаючи щасливі вечори
Сімейна пара вирішила свято
Собі отак зненацька влаштувати.
Щоб пригадати юності екстаз
Призначили і вечір й певний час.
І ось розпочалося готування.
Щоб гарне з шиком було святкування
Дружина прикупила пеньюар,
Такий червоний як східний ліхтар.
Пішла ще зранку до перукаря,
Замовила вечерю в шинкаря.
Ще в день квартиру квітами прибрала
Наче коханця милого чекала
Не чоловіка, що п'ятнадцять років
Нерви мотав і пив життєвих соків.
Та й чоловік теж свято готував
Віагру у аптеці він придбав,
Душ прийняв, замінив сорочку.
Шампанське заховав у холодочку,
Хоча й коньяк там теж він заховав,
Щоб в екстрений момент не гальмував
Його красунчик гордий і сміливий,
Хоча з дружиною бував він і лінивий.
Нарешті вечір. Сіли за столом.
Свічка ридає вогняним теплом.
Келих і другий, все іде чудово.
Два серця б’ються разом і святково…
Та щось зашуркотіло у дверях
Наче хтось мається з ключами у руках.
От співпадіння. То сусід Микола,
Що фаном був американського футбола
І сп’яну не до тих дверей прийшов.
Хоч радий був, що хоч кудись дійшов…
Наше подружжя вскочило з дивана
Ніби сиділи на жерлі вулкана.
За звичкою підскочили до шафи
Й сховалися там разом бідолахи…
Аж через хвилю все ж опам’ятались
Та зрозуміли через що ховались…
Таке ось свято правди відбулося,
Що слів в подружжя більше не знайшлося…
04.07.2017 ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740865
Рубрика:
дата надходження 06.07.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко