Небо,- ти велич і пастка!
Небо,- до тебе лиш крок!
Вічності молиться паства-
Ті міріади зірок.
З небом звіряємо долі,
Прагнем небесних висот…
Нас на небеснім кордоні
Стріне небесний народ.
І закликають не впасти
В урвище вічних марнот-
Місяць-старий Санчо Панса,
Сонце- дідусь Дон Кіхот.
© Володимир Присяжнюк
06.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740828
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2017
автор: Володимир Присяжнюк