Так страшно сказати правду,
Гірку правду, без нарікань,
Щоб отримати свободу,
Свободу від постійних вмовлянь.
Вмовити душу я намагався,
Хотів змусити її покохати,
Не те до чого я прагну. Зламався,
Потягнуло таки все сказати.
Сказав і зразу ж пожалкував.
На мене ринула купа образ,
Купа сліз, яких я не чекав.
Таке враження, що я видав указ
Пройшло трохи більше доби
Й назад я забрав всі слова.
Лишивши людину журби,
Щоб від вина не гула голова.
Та все ж треба сил віднайти,
Щоб у вічі слова сказати їдкі,
Які не дають мені спати й втекти.
Отакі ми буваєм слабкі.
6.7.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2017
автор: Вадим Болдурат