Я - криниця гіркого болю,
невичерпного, без межі.
Тільки жаль постає за мною,
тільки виплакані вірші.
Я не знаю, де відшукати
не зажурені словеса,
над причілком моєї хати
вічно схлипують небеса.
І сама я давно втомилась
від каміння важких думок.
Та життя знов бере на вила
кожний, навіть маленький крок.
І доводиться знов терпіти,
знову падати, навмання
проставляти колючі міти
на світанку нового дня.
І просити в усіх довкола
крихту прощення за сльозу,
за безмежжя гіркого болю,
що між люди весь час несу...
6.07.17 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740798
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2017
автор: Леся Геник