З ігрової практики купальських забав Львівського Експериментального Театру Аматорів «МЕТА», що традиційно з кінця 70-х років святкував Івана Купала в Нижньому Синьовидному у Карпатах серед лаштунків Живої Природи за власними авторськими костюмованими сценаріями. Ця традиція триває і по нині.
Серед пам'ятних Купальських ночей неодмінно треба згадати 1990 рік,коли забави проходили у Києві в Гідропарку на запрошення Леопольда Ященка; та 1991,коли наші давньоукраїнські обрядові хороводи і купальські вогнища споглядали делегації зі всього світу у Ченстохово, на зустрічі з Папою Іваном-Павлом ІІ. У 1991 році після Ченстохово і парк Львівського Знесіння був перетворений на кількатисячний ігровий купальський майданчик.
На цих забавах виросло моє покоління.Тут знайомились,закохувались, проходили давні церемонії очищення купальським вогнем і згодом створювали сім'ї. Це магія!Вона на віки...
https://www.youtube.com/watch?v=LP02lJvSZiE
[b][i](дія відбувається біля купальського вогнища)
[/i][/b]
ЗАДІЯНІ:
[b]ЖИВКА – жриця богині Життя-ЖИВИ
ЛАДА – богиня Любові, донька Сонця-СЕМИЯРА
ІВАНКО – земний суджений Лади
МАРА ПЕРША
МАРА ДРУГА
МАРА ТРЕТЯ
ПЕРЕЛЕСНИК
ТОЙ,ХТО В СКАЛІ СИДИТЬ
ВОДЯНИК
ВОГОНЬ (голос)
ВОДА (голос)
ЛЮДИ (вся купальська громада)
[/b]
[i](Народ підходить до місця забави – галявини у предковічному лісі. Їх зустрічає ЖИВКА – жриця богині Життя-ЖИВИ).
[/i]
[b]ЖИВКА[/b]: Люди! Стійте! Хто ви? Чого завітали сюди?
[b]ЛЮДИ[/b]: Ми – діти Львова, потрапили сюди, щоб святкувати славний день Івана Купала, бавитися, тішитися собою і життям!
[b]ЖИВКА:[/b] Ви хочете радіти життю, а принесли з собою СМЕРТЬ-МАРУ!
[i](З темряви чути регіт МАРИ – «ха-ха-ха»!..)
[/i]
[b]ЛЮДИ:[/b] Де вона, де?! Ми не хотіли брати ЇЇ!
[b]ЖИВКА:[/b] Ви не лише взяли ЇЇ, ви посіяли ЇЇ кругом себе!
Ось ти… нарвав папороті і шукаєш на мертвому гіллі Квітку Життя, а знайдеш там хіба що МАРУ!
[i](Вибігає МАРА ПЕРША і з реготом ставить на коліна того, хто тримає гілки папороті і тих, хто стоїть за ним).[/i]
[b]МАРА ПЕРША:[/b] Ви мене посіяли, ваші руки мене зродили і я йду до вас!..
[b]ЛЮДИ:[/b] Горе! Горе нам!
[b]ЖИВКА:[/b] А ти, дівчино, нарвала так багато квіток; ти ж убила їхніх діток, їхнє дрібне насіннячко! І ти, красо-дівчино, теж принесла сюди МАРУ…
[i](Вибігає МАРА ДРУГА, вириває з рук дівчини квіти, регоче, лякає ними людей, ставить їх на коліна).
[/i]
[b]МАРА ДРУГА[/b]: Ви вбили дітей-насіннячко і тепер я їстиму все-все-все насіннячко-діток. Ха-ха-ха…
[b]ЖИВКА:[/b] А ти, парубче, нікого не чіпав і думаєш, що МАРА до тебе не пристане? МАРА не владна лиш над тим, хто сотворив добро. А ти тремтиш над нею, бо знаєш, що вона могла вирости з твоєї байдужості.
[i](Вибігає МАРА ТРЕТЯ. Обертається довкола парубка).
[/i]
[b]МАРА ТРЕТЯ[/b]: Я тут мій повелителю і рабе. Допоки Я була мала – ти був мій повелитель. Але я виросла! Віднині ти – мій раб, а я – твоя владарка.
[i](Ставить парубка і тих, хто за ним на коліна. Таким чином на колінах опиняється весь натовп, окрім ЛАДИ, ІВАНА, ЖИВКИ І ТРЬОХ МАР. ТРИ МАРИ танцюють довкола ЖИВЧИНОГО вогню і поволі гасять його, проте не до кінця. ЛЮДИ голосять: «Горе нам, горе! ЯРОВОДЕ, порятуй нас! Порятуй нас, ЖИВКО!!», - поволі слова-голосіння переходять у загальний плач.)
[/i]
[b]ЖИВКА:[/b] Бачите, люди, яка сильна смерть-МАРА. Якщо ви і далі сіятимите ЇЇ, вона стане ще сильніша і врешті прийде час, коли ЇЇ влада поглине все – і чорна, і холодна ніч настане на усій Землі.
[b]ТРИ МАРИ[/b] [i](вторять луною)[/i]: Настане!Настане! Настане!
[b]ЖИВКА:[/b] Тоді все живе поглине морок!
[b]ТРИ МАРИ[/b] [i](вторять луною)[/i]: Поглине! Поглине! Поглине!
[i](Після цих слів плач-голосіння гучнішає).
[/i]
[b]ЖИВКА: [/b]Не плачте, Люди! Наразі ще не настала влада Смерті!
[i](Наближається до вогню, де танцюють ТРИ МАРИ – вони сахаються ЖИВКИ.
ЖИВКА наказує підійти до вогню КУПАЛЬСКІЙ ПАРІ – ІВАНУ та ЛАДІ, покласти на вогонь дрова, укриті живицею, чекає вкупі з ними поки вогонь розгориться).[/i]
[i](До КУПАЛЬСЬКОЇ ПАРИ)[/i] …Бачите, ще може ЖИВКА побороти МАРУ. Ще є в ній сила, ще вона дійствує! Ще є сила у ВОДИ І ВОГНЮ.
[i](До ЛЮДЕЙ)[/i] ВОДА і ВОГОНЬ – боги наші: ВОДА – се матінка всьому живому, а ВОГОНЬ-тепло – се Батько наш! Без них ми загинемо…
Та слухайте, люди, сил моїх все менше. Колись МАРА не сміла навіть підійти сюди – тепер захотіла бути тут владаркою. Усе тепер залежатиме від вас! Якщо будете шанувати ВОГОНЬ і ВОДУ та Дітей богині ЖИВИ – і малих, і великих – від хробачка до ведмедя, від рясту до наймогутнішого дуба, - сила моя стане непереможною. Якщо хтось з вас чи словом чи дією необачно осквернить ВОДУ чи не шануватиме ВОГОНЬ, чи вб’є без потреби когось із Дітей ЖИВИ – то враз МАРА сильнішою від мене стане.
[b]ЛЮДИ:[/b] Ми будемо шанувати ВОГОНЬ І ВОДУ і все живе на землі!
[b]ЖИВКА:[/b] Я вірю, та все ж промовте присягу-заклинання:
«Присягаю, що кожного року я висаджу дерево і буду доглядати його, аж поки не стане могутнім»!
[i](ЛЮДИ повторюють присягу-заклинання. На галявину з лісу до ЛЮДЕЙ вибігає ПЕРЕЛЕСНИК).
[/i]
[b]ПЕРЕЛЕСНИК:[/b] Я знаю кожне дерево в лісі – і не дам зламати присяги, будьте певні!
[i](МАРА ПЕРША сахається присяги і зникає. ЛЮДИ, котрі найвіддаленіші, встають).
[/i]
[b]ЖИВКА:[/b] «Присягаю, що ніколи не зламаю найменшої гілочки, не зірву і не потопчу ні квіточки, ні травички на нашій землі, не залишу побіля себе у лісі ні скла, ні консервної бляшанки…».
[i](Люди повторюють присягу. З темряви лісу на відстані від натовпу виступає ТОЙ,
ЩО В СКАЛІ СИДИТЬ).
[/i]
[b]ТОЙ,ЩО В СКАЛІ СИДИТЬ[/b]: Чув я присягу-заклинання. А хто порушить її, нашлю на нього грім та блискавицю, зливу ще й град… І забере його МАРА!
[i](МАРА ДРУГА з навіженим стоном вихором обертається довкола ЛЮДЕЙ і зникає вкупі з ТИМ,ЩО В СКАЛІ СИДИТЬ у непроглядній темряві лісу. ЛЮДИ усередині натовпу встають з колін).[/i]
[b]ЖИВКА[/b]: «Присягаю, що ніколи не вб’ю живого сотворіння, дітей богині ЖИВИ».
[i](ЛЮДИ повторюють присягу. З річки поблизу галявини до людей наближається ВОДЯНИК).
[/i]
[b]ВОДЯНИК:[/b] Все живе завжди ходить до водопою. Я знатиму ваші гріхи. А покличете мене на поміч - не відверну від вас МАРУ, а потягну на дно, у баговиння.
[i](МАРА ТРЕТЯ, імітуючи Русалку Водяну, обертається довкіл натовпу і зникає услід за ВОДЯНИКОМ. ЛЮДИ, що найближчі до купальського багаття, піднімаються з колін.
Здалека до них промовляють ВОГОНЬ та ВОДА)[/i]:
[b]ВОДА[/b]: Діти мої! Я матінка ваша – ВОДА! Я даватиму вам силу і здоров’я, бо присяга ваша щира і я вірю вам!
[b]ВОГОНЬ[/b]: Діти мої! Я – ВОГОНЬ, батько ваш! Я дам вам тепло узимку і дам вам Надію в безвиході. Та не зламайте присягу, бо погано буде і мені, і вам.
[i](Ефект грому – інколи збігається зі справжніми витівками бога Перуна,що незримо спостерігає за дійством з висоти Зоряного Неба).
[/i]
[b]ЖИВКА[/b]: Ось і все, люди – діти ЛЕВА. Ви сильні духом, бо сьогодні побороли МАРУ. Бавтеся і радійте життю – ви маєте на те право.
[i](До КУПАЛЬСЬКОЇ ПАРИ)[/i]: Вам, ЛАДО та ІВАНЕ, раду раджу – збудуйте тут хату… бо в завітному місці, де горіло купальське багаття, Мара влади не має, там лише любов, сила та добробут із чар-квітки папороті проізростає!
ЛЮДИ, будьте щасливі!
[i](ЖИВКА прощається і поволі зникає з очей в напрямку лісу).[/i]
[b]ЛЮДИ услід ЖИВЦІ:[/b] «Пам’ятай про нас, ЖИВКО!».
[i](Довкола купальського багаття до ранку триває забава - водять купальські хороводи, співають купальські пісні, стрибають через вогонь, доки вогонь сам не погасне).[/i]
Зі ювілейної збірки присвят "Вовчі іменини". - Львів:Ліга-Прес,2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740792
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 06.07.2017
автор: Сіроманка