я пропав, я закохався в дівчину –
вона така, як світанок,
як перші промені сонця.
і так само, як сонце, вона
вийшла, повірте мені, з-під землі,
щоб залапати грішну душу.
її очі – вогонь; її очі – то вічний вогонь;
дві блискавки святі – отакі її очі,
що бажають тебе по-особливому,
що висмоктують душу з тіла.
ми відпливли з вечірнім припливом:
кривавим, пішли геть назавжди;
а моє серце лишилося тут,
на березі біля самого моря,
де кожне, як схоче, зможе його розбити;
а усмішка в неї – мов пісня взимку,
як вечір суботнього дня.
думаю про тебе, згадую в п'яних мріях –
не знаю, що мені робити з собою на самоті.
маю вдосталь часу, й той час –
якраз для того, аби впасти.
вона мені приносить свої розбиті мрії,
свої зірки, що впали,
й запитує щоразу: де ти є?
а я собі так чую: пропади.
впав у кохання з дівчиною, що така, як світанок.
гадаю, вона просто з пекла, щоб вкрасти мою грішну душу.
очі її – то незгасний вогонь,
що палає в нечесній панні
з особливим бажанням вирвати вашу душу.
не відпливай у кривавій вечірній заграві!
не покидай мого серця на березі тут.
твої очі палають незгасним святим вогнем;
ти бажаєш називати мене по-особливому. –
не закохуйся, люба, ніколи, ніколи!
нікому не віддавай свого серця;
а ви, хлопаки, пак жлоби, не закохуйтеся
в таких сільських дівчат: ця дівчина – країна
за твором: country girl, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2017
автор: norton