Вона моя, ви чуєте, як голос її ллється,
як ступають кроки такі рідні по землі…?
Мені це літо, навіть літом не здається -
вона у море йде, де безліч кораблів…
Вона моя, я відпущу її щоби зустріти,
обійняти після днів стривожених, сумних,
і до опівночі при зорях говорити
руки гріючи, допоки місяць ще не стих…
Вона моя, але шкода, про це вона не знає,
і ховає душу тонучи в очах чужих…
Вона моя, чуєте, доля нам співає,
й ранок сонний стелить килимом до ніг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2017
автор: Матвійчук