Цей дощик такий, мов жадане дитя,
Він ніжно усе навкруги цілував
Й думок не було про якесь прикриття,
Намистом в калюжах весь день малював.
Такий він живильний, без граду і вітру,
Симфонія тиші лилась благодаттю,
Закохана пара, плащем не прикрита.
Збігав літній дощик по жовтому платтю.
На вушка про щире кохання співав їм,
Про всю чистоту неземних почуттів,
Закоханих дощик ніяк не злякав і
Лиш поглядом мокрим услід їх провів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2017
автор: Шостацька Людмила