На дворі день, а небо сіре-сіре,
Як чистий розум що зненацька потемнів.
Душа моя в кохання вже не віре,
Останній вогник у очах зотлів.
Чому скажіть на світі так буває,
Кого ви любите, взаємністью не плаче,
А тільки почуттями вашими заграє
Й відпустить зразу, прибере плече.
Як не закохуватися за п'ять секунд,
То й серце розбиватися не буде.
Встигніть роздивитися той ґрунт,
В який саджати квіти судеб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2017
автор: Вадим Болдурат