"Дивись, Марічко, сонечко встає!
Де спить воно, за обрієм чи в річці?"
Малий важке питання задає
Сестрі своїй, розумниці Марічці.
Вона вже в другий клас пішла!
То, мабуть, все про сонце знає.
Їй, може, вчителька розповіла,
Чи у книжках про сонечко читає.
"Хіба я знаю? Ми ще не вивчали!
Мені й самій цікаві ці дива.
Чому ж ми у бабусі не спитали?
Про неї ж кажуть "мудра голова".
Я бачила, як наша бабця
На небо дивиться і молитви читае.
А ,може, в них звертається до сонця?
То, мабуть, все про нього знає."
Бабуся з посмішкою їм відповідає:
"Не спить воно! Ховається від нас!
По черзі сонечко всю Землю зігріває,
Бо обертається Земля весь час.
Існує споконвіку ніч і день.
Ніч - відпочинок, день - то для роботи,
А ще для навчання, і танців, і пісень,
Активного життя для кожної істоти.
Ти чув, як півник наш курей скликає?
Заходять всі, сідають на жердину.
То ж уночі усе живе відпочиває,
А зранку - до роботи кожну днину.
То так Господь задумав і створив,
Бо Любить всих: людей, тварин, пташок.
"Усих Любити",- так Господь учив,
І берегти Красу лісів, озер, річок.
Вклоняймось Сонечку! Воно Життя дає:
І зігріває, й світить, і водичку п"є.
Вода з хмарин дощами проливається...
Дивіться, дітки, Сонечко всміхається!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740534
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 04.07.2017
автор: Валентина Володина