Ти — жінка, ніби книга поміж книг,
Ти — згорток, запечатаний навіки,
Там дум палких і слів вирують ріки,
І безліч найшаленіших інтриг.
Ти, жінко, схожа на відьомські ліки:
Печуть вогнем того, хто випить встиг.
Але не чути крику — жах і сміх! —
Всяк, мов скажений, славословить тільки.
Ти — жінка, так до чого тут слова?
Короною зірковою убрана,
Ти — в наших душах образ божества!
У всьому догоджаючи ще здавна,
Тобі ми служимо в усі віки,
І молимось на тебе залюбки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740522
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2017
автор: Віктор Чернявський