Людина - паросток Життя,
у сонячному потоці променистому.
Ти плачеш над голодом
у далекій Африці -
це добре,
але що забуваєш допомогти тому,
хто поруч - це погано.
Якби кожен з нас,
зробив добро іншому,
полегшив би його і свою дорогу.
Лихослів'я б прибрали
з життя, повітрям би
дихали чистішим.
Не плювали б собі під ноги,
чистіші б були наші шляхи - дороги.
Облегші ношу кому важко,
зменши людське зло,
ми ж знаємо, що тільки від Життя
собачого, собака буває кусючою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740351
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.07.2017
автор: Svitlana_Belyakova