Солодка неволя
(Сонет)
Як птиця небо та як волю звір,
люблю хвилини творчого натхнення,
коли з Господнього благословення
беруся за неторканий папір.
А за вікном чарівний трепет зір
чи сонячно-сліпуче рівнодення.
Води з потічка наберу у жмені,
уже як вийду стомлений надвір.
З дитячих літ тим сповнене життя,
і в тому вища суть моєї долі,
що на папір іще не прохололі
кладу свої думки і почуття
Звільнюся ж від солодкої неволі,
хіба що як зійду у небуття.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740325
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.07.2017
автор: Анатолій Загравенко