Пробудження крові
(Сонет)
Зі словом я не збоку аж ніяк,
пенсіонер уже в соліднім віці,
бо не чекаю, щоби свиснув рак,
аби Вкраїні додалося міці.
Як сам із діда-прадіда козак,
я ближнього духовно не скалічу.
У руки шаблю дам, а не драпак,
й коня з лошати, що зросло на січі.
Туди його, як брата, поведу,
де предківська у полинах могила,
що справжні в ній орли зложили крила,
ворожу відбиваючи орду.
Нехай синівська кров озветься в жилах,
чужинську витісняючи бурду.
––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740205
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.07.2017
автор: Анатолій Загравенко