Ви їли морелі*, що пахнуть літом,
Такі, що вкусиш і сік тече?
Садив деревця напевно дідо,
Чи може бабця, чи прадід ще...
А я маленька, в дрібних косичках,
Рожевий бантик спадав набік.
Була сховатись від мами звичка,
Поміж високих крислатих віт.
Квітчасте плаття, в червоних плямах,
Що скаже мама, було дарма!
Сиділа тихо на хистких кронах,
Неначе справді у рай зайшла.
Губи злипались і пахли медом,
Оси з малини сьорбали сік...
Яка ж то втіха під синім небом,
Що навіть збоку шептав горіх.
І наїдалась, як хитра пташка,
Гойдали долю легкі вітри...
Мого дитинства - вишнева казка, -
Дві жменьки вишень в два кулаки.
[i]Морелі* - сорт вишень[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2017
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА