Сани готують, звичайно, улітку —
Істина ця всім відома давно,
А не чекають, коли гупне в хвіртку
Зимонька й інеєм вкриє вікно.
Ось і сусіди дровець прикупили—
Вдвічі дорожчі, чим влітку торік.
З пенсії рік грошенята копили,
Бо залишивсь від субсидії пшик.
Діти війни, все життя працювали
І заробили без масла на хліб.
Й навіть не думали, і не гадали,
Що саме так доживатимуть вік.
Їм все життя обіцяли, що краще
Житимуть з року у рік, потерпіть!
Та й залишили їх напризволяще —
Не вередуйте і далі живіть.
Ось вже з безвізом усі українці —
Ми ж усе робимо тільки для вас.
Серед подвір'я дідусь на ослінці
Важко зітхає: "Бач, дбають про нас.
Я вже не в силі дрова ті рубати —
Вісім десятків, то ноша важка.
Може й не будемо ми зимувати...
І не побачим цвітіння садка...
Щоб не було, сани влітку готують,
Бабо, а десь живуть гірше, чим ми.
Хай в честь безвізу пани бенкетують,
Тільки б скінчилась війна до зими".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2017
автор: Радченко