Бабахнуло в лузі, здригнулася хата,
Забились в куточок під хатнім полом
Сестричка мала і ще менші хлоп'ята,
А лінія фронту уже за селом.
І мама десь ділась - побігла шукати
Козу, що втекла, нажахавшись стрільби.
Так страшно сидіть під полом і гукати,
А луг - за городом, побігти б туди...
Побігли всі троє - якраз до окопа,
Де німець сидів - передишка була.
Тікати - та пізно, а німець до лоба
Дитині долоню ласкаво приклав,
Не вдарив, не встрелив, а ніжно погладив:
"Майн кіндер... майн кіндер" - в очах дві сльози,
І щедро дітей пригощав шоколадом...
А мати біжить, не здоївши кози,
Побачила, скрикнула, впала, зомліла:
"О, Боже! Це ж діток поб'є супостат!"
Лиш дома, приспавши малих, зрозуміла:
Той німець не ворог - він просто солдат.
Сама задрімала, схилилася ничком
І бачила знову, в тривожному сні,
Малі, шоколадом замурзані, личка,
І доня цукерки несе в пелені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739954
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2017
автор: Ганна Черненко-Маслюкевич