фіолетовим виводиш своє псевдопрізвище,
з кожною лінією все ближча дорога звідси
і нице прохання зостатися майже зникло.
я римую ліки з душею,
вживаюся в роль Галатеї
й миттєво холону.
меседжи й дзвін телефону
практично недільний
так ранить цю тишу,
в котрій ти здавався вільним...
а потім щоденні портрети
із присмаком віри в грудень.
нудить від лабіринтів
й від того,
що так відверто
жертви
твого терпіння
більше в цій грі не буде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2017
автор: Biryuza