Ти янголом злетів у небо,
не повертаючись із висоти,
чи твоя місія здійснилась
і чи закінчилася на землі?
І чи була вона такою,
тобі би тільки життя жить,
любити і радіть весною,
сім’ї і краю рідному служить.
Раптово вибухнуло східне небо
і у твій край прийшла біда,
і вибух був, а що робити,
куди веде доля твоя?
Забрав з собою він родину
і не чекав: пішов назад на схід,
навчатиметься усе боронити,
щоб відповідь достойною зробить.
Він довго був у тій дорозі,
у небезпечних стременах
і прокидався у тривозі,
у милої він у тривожних снах.
Один, та врятувалось кілька,
їм білі янголи змогли допомогти,
а ти злетів туди, де світло,
і куди раптом узяли…
Взяли, бо ти був воїн світла,
і ним залишишся повік,
це твоя місія новітня,
яка й не снилася тобі.
Ти раптом став маленьким,
над краєм журавлем ширяв,
неначе янголик крилатий
тебе носив, або ти сам літав.
“Не плачте, ріднії, за мною,
бо із небесної, із висоти
побачу вас та із любов'ю
буду із вами назавжди.
Уже покликав стрій небесний,
тепер благословенная сім’я,
і воїном знов буду світла,
тепер це місія моя!”
27.06.2017.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739631
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2017
автор: Светлана Борщ