Шукала квітку я надії
І жовтий папороті цвіт.
Все вірила:здійсняться мрії,
Хоча пройде чимало літ.
Все вірила твоєму слову,
Що ти повернешся назад
І почуття вертались знову,
Й на мене сипались, мов град.
Я рвала польові волошки,
І маки у вінок плела,
Пускала пелюстки ромашки
За вітром аж на край села.
Отак, на тебе я гадала
Та вірила, що прийде час
І ти повернешся - я знала,
Й мене згадаєш ще не раз.
Ти повернувся, але пізно,
Бо промайнули вже роки..
Тут доля роль зіграла грізну:
Пішло кохання навіки́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2017
автор: Ольга Калина