Як ми, відчувши крил розліт,
Рвонулися в світання -
Стояло й плакало нам вслід
Покинуте кохання...
І залишилось там в журбі...
І лист, що серце краяв:
"Забудь мене, бо не тобі
Вогонь в душі несла я".
Забув... А я через роки
У прірву днів скакаю,
У швидкоплин життя-ріки,
І ту весну шукаю,
Гукаю... Кличу крізь літа,
Крізь весни, що промчали:
"Я та, що ти любив, я та...
Каралась і мовчала.
Здавалось - юність не мине,
Та весни відцвітали...
Шукаю, жду, знайди мене!
Я так тебе кохала!"
Так, недоспіване, й стоїть
На тих стежках кохання,
І кличе нас вже стільки літ
Крізь ґрати із мовчання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2017
автор: Ганна Черненко-Маслюкевич