Таким як є цей світ, його приймаю,
Не в силах я змінити правил гри.
Мені роздали карти і я граю,
Хоч не сподобались мені вони.
Та не питав ніхто моєї згоди.
«Ходи!» - лише кричали і – «Давай!»
І я ходила та ходити буду,
Хоч серцю не подобається вкрай.
Світ так влаштований - я розумію,
І розумом сприймаю це - не серцем.
Такі вже правила, за ними граю.
І всі ми граємо, і аж до смерті.
Бо не припиниться ця гра ніколи.
До нас ще її грали й після нас,
Всі будуть грати й круг не розірветься.
Такий вже світ, такий у нас всіх час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739410
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.06.2017
автор: Наталія Мосійчук