***

                                             


Бабуся  хвора:  не  встає,  втомилась.
Худенькі  руки  на  грудях  лежать...
Усе  життя  трудилась  і  молилась  –
Тапер  вже  час  настав  і  спочивать.

Бабуся  не  встає..  Бабуся  хвора.
Тихесенько  у  ліжечку  лежить...
Не  їсть  нічого  вже  із    позавчора,
Не  їсть  нічого,  тільки  хоче  пить.

-  Чого  це  ви,  чого?  Ось  подивіться,
як  розпустилась  молода  листва.
Бабусю,  люба,  нумо  усміхніться,
Бабусю,  ви  не  плачете  бува?    

Приїдуть,  може,  діти,  чи  онуки,
А  ви  у  ліжку.  Щось  воно  не  те.
Хіба  й  малих  не  візьмете  на  руки?
Бабусю,  щось  ви  довго  лежите...

Он  ластівочка  знову  завітала  
До  стріхи  вашої,  уже  весна...
А  вчора  так  любесенько  співала,
Неначе  вас  вітала  тут  вона.  

Лежить  тихенько,  якось  та  вже  буде...
Усе  важливе  сказане  давно.
Тривожно  в  хаті...Наче  камінь  в  грудях  
І  доля    зазирає  у  вікно...  

Бабуся  хвора...Знову  вечір  ляже,
Легенько  сон  повіки  огорне.
-  Бабусю,  я  люблю  вас,-  ще  хтось  скаже.
-  Бабусю,  ви  хоч  чуєте  мене?    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739331
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.06.2017
автор: Уляна Стринжа