Загублений,- між доль чи між світів,-
у тілі блазня (іншого не дали...)
Хоча б тепер за це не дошкуляли...
Той хрест страшніш прабатькових гріхів!
Загублений у часі і в собі,
плетешся парком,- оминають люди...
-Чи вихід є? -Нема! І вже не буде...
Упала тінь від соляних стовпів!
Загублений. Без права на любов...
Збира в букет галузочки каштану.
Але кому?... Як сонце рано встане,-
кайданами душа забрязка знов.
25.06.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739310
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.06.2017
автор: Іванюк Ірина