Задую юності щасливії дні,
І весняну ніч ту зоряну чудову,
Коли в саду разом сиділи одні,
Про лебидину вірність вели розмову.
Незамітно промайнули наші роки,
Білою лебідкою ти уже стала.
Витекло багато води з "життя ріки"
І мілкішою тепер вона стала...
Оглядаюсь тепер на пройдений шлях,
І відомо тільки Богу одному,
Що зла нікому я ніколи не бажав,
А тільки добра, як собі самому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739264
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2017
автор: dashavsky