Вечір на Ейфеля вежу вдягне бузкову вуаль
Перед нею схилиться в низькім реверансі
Ніжним доторком змахне печаль
Розповість про себе в проникливім романсі
А я на тебе, хвилюючись, чекатиму
І подумки гортатиму слова
Як закоханий школяр, я нервуватиму
І буду вірити захоплено в дива
Вже з мене насміхається годинник
Повільно відраховує хвилини
Немов почесний я його невільник
Що відпрацювати має всі провини
І ось ти, моя чарівна, заходиш до кімнати
І я дивлюсь на тебе, наче вперше
Чи міг собі колись я уявляти?
Що долю Бог таку мені наверше
Наллю у келихи твоє улюблене вино
Дістану червону коробчину
І скажу, неначе у кіно:
«Чи станеш ти мені, кохана, за дружину?»
Твоє: «Так», мов вибухом комет
Здійме радості гігантську хвилю
Обіцяю - ми щастя досягнемо планет
І наша гавань завжди буде місцем штилю
© Леся Приліпко-Руснак, 24.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2017
автор: Леся Приліпко-Руснак