з кожним разом все важче вдягати чуже життя,
чхати на схвалення й небесні посади.
заради тебе я вирощую троянди на спітнілій долоні,
прокидаюсь клоном
маленького принца,
а засинаю втомленим й сивим Іудою.
крізь затінки застуди
і старості
надсилаю звіти про те,
яким геть ніколи не буду,
а щоб не брехати,
то навіть й ніколи не був.
зсув землі під ногами
й перуки моєї привязаності...
з кожним разом все важче
лишатися блазнем
й бажати
натхнення і тихої радості
тій,
що малює афіші до пекла мого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2017
автор: Biryuza