Твого погляду вітер
піднімає з землі моє серце...
Д.Павличко.
Зустрілись раптом
Серед пе́лени снігів.
Єднались в подиві претихо очі.
Поговорили хвильку.
Й спішно розійшлись.
Щоб знов колись з'єднатися в розмові.
Миттєво стрілись
Серед зимної пурги,
А розійтись обом була лиха несила.
Слова просились
навздогін у сизину:
Чому твій погляд такий сумний і милий?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2017
автор: Вікторія Коваленко