На нитку час збираю як намисто,
Носитиму прикрасою прикрас.
Ти розірвав мій Янголе навмисно?
Неначе... Завтра вже не буде нас?..
Кохав. Кохав. Привчив мене до щастя.
Благав колись хвилини здарувать
Лишень тобі... Я спомин як причастя
У душу свою буду розливать.
Напевно, я давно вже не гарнюща.
І зморшки не на личку, а в душі.
... Молитвонька лікує, бо цілюща.
А ще... Дощі... Дощі... Дощі... Дощі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2017
автор: Відочка Вансель