А ти питаєш звідки я взялася,
І хто з нас чим природі завинив?!
В душі твоїй шпаринка завелася
У епіцентрі блискавок і злив,
Де я жила над темним морем площі,
Зорею на полотнищах знамен.
Твоїх знамен. Знамен твоєї прощі,
З одним обличчям й сотнею імен..
Пусти мене! Я народитись хочу.
Хай серце неба простору сягне.
Лише прошу, не згадуй проти ночі.
Я ж снюся тим, хто згадує мене!..
Такого смутку ніжного навію,
Як обрій нескінченно золотий.
А вранці вітер справить літанію,
По мрії недоторканій моїй..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2017
автор: Яна Корженевська