Соняшнику-соняху,сонечковий брате,
Як я маю, соняху, в руки тебе взяти?
Схожий ти на де́ревце, зовні наче квітка...
Хто тебе посіяв, чи завіяв звідки?
Соняшнику-соняху, кучерявий друже,
Любить тебе дощик, та вітри не дуже.
Ти ж не піддаєшся, мов міцний горішок,
Дай-но притулюся, нахилися трішки.
Соняшнику-соняху, золотистий чубе,
І чого це сонечко так тебе голубить?
Заздрять тобі мальви, заздрять тобі рожі,
Що в житті твоєму лише дні погожі.
Соняшнику-соняху, літо відбуяло.
Золотого чуба в соняха не стало,
І клюють насіння горобці й синиці,
І вже тепле літо сниться, сниться, сниться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738903
Рубрика: Ода
дата надходження 22.06.2017
автор: Галина Яцків