Втрачати кохання, чи віру у мрію -
Це ніби втрачати частину себе.
Тьмяніє цей сонячний світ в безнадіях,
Хоч в серці ще стільки лунає потреб...
Світанків йому б мальовничих та юних,
Які дарували натхнення душі...
Сьогодні вони - мов далеке відлуння
Часів, у які ти у згадках спішиш...
Так хочеш відчути те щастя минуле -
Відспівану пісню далеку свою...
Душа його пристрастний смак не забула,
В ній стільки за щастям минулим жалю!..
Та душу воно, як колись, не бентежить.
Гіркий в нього присмак, неначе полин.
Все те, що колись малювалось безмежним,
В думках промайнуло... за кілька хвилин.
Ніщо в цьому світі, на жаль, не постійне,
Одна тільки пам'ять тримає в собі
Минулих відтінків яскраве цвітіння...
Вчорашнє кохання - сьогоднішній біль.
Та поки ще серце спроможне на мрії,
Можливо, що завтра повернуться знов
Загублені в часі і віра, й надія,
А з ними й нова пролунає любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2017
автор: Елена Марс