До тебе йшла по місячній стежині,
Без компасу — так просто, навмання…
Сколола ніжки голками стерня,
Хапали руки колючки шипшини.
Та я все йшла…
А серпень струшував на небі зорі —
Недолітали навіть до землі
І сипались, неначе кришталі…
Таємна ніч ховала їх в коморі
Там, де імла…
Хотіла назбирати зорепадів,
У пригорщі в дарунок принести.
А чи зрадів би цьому диву ти,
Тим почуттям у вигляді каскадів?..
Мого тепла… 3/08/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2017
автор: Lana P.