Рожевий запах любові
бальзам до сердечної рани.
Ти тягнув мене поглядом
у вир її.
Замішання охоплює Душу.
Річкою течуть калюжі,
біжать мрії пам'яттю заблукалою.
Світло ліхтарів їх глушить.
Ми хочемо, як краще
а виходить, як завжди...
Не дай Бог, домагатися того,
хто до мене байдужий,
чи втікати від того,
хто сам собі не потрібний.
Жінці не личить самотність,
гаснуть очі, в серці гроза,
радощів бракує, та плюс навкруги
ще криза.
Але, не проміняю дня на нічку,
я твоя, Україно, рідна дочка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2017
автор: Svitlana_Belyakova