Наліпилам пирогів, аби мали їсти,
Так сі Стефко мій напер, жи мало не трісне.
- Подивисі, бій сі Бога, що сі з тобов стало,
А він каже:- Відчеписі, поріж ми ше сало.
І цибулі ущепни на свіженькій грядці:
- Фраз би Стефцю тебе взяв до тутої трясці.
Рву цибульку та редиску, вогірок шукаю,
В миску кришу всьо з сметанов, із сиром мішаю.
Мізерії наробила, бульбочка із кропом,
Юш не буду нині спала я із своїм хлопом.
Бо так їло, як лиш хтіло, живіт- як ті нецка,
Буде цілу ніч храпіло, як мова німецка.
Шось буркоче, шось жує, зубами скрегоче,
То попробуй з таким спи, не замкнеш юш вочи.
А про секс то вже змовчу... як туті ходулі-
Або тихо робит шось, або ми цілує.
Разом ніц не може втнути- живіт не пускає,
Як дістає мої вУста, то юш не ворає.
Бій сі Бога, чоловіче, я ше хочу жити,
Так тарелів наложив- не встигаю мити.
Ніц ми прикрого не робит, слухає сі дуже,
Господарку всю обходит, та й із тьощев дружит.
Всьо є файно, но живіт нема де подіти,
Ше во трохи, сексу Стефцьо, не буде хотіти.
Де живіт, як той гарбуз, жи в полю вростає,
Дуже скоро, в такім ділі, кінчик сі всихає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738656
Рубрика: Гумореска
дата надходження 21.06.2017
автор: Леся Утриско