Ти знову лишився вдома –
Чекати мене з дороги.
Мережать обличчя втома,
Невпевненість і тривоги.
Але в телефоні голос
Розважливий і спокійний.
Латаємо вічне коло,
Де кожний відкрито вільний,
Не зв’язаний і щасливий,
В любові й порозумінні.
Змивають кохання зливи
З обличчя зелені тіні.
І я відлітаю з вітром,
Транслюю добро і радість!
Натхненна, мандрую світом,
Бо хочеться повертатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2017
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)