А сніг був свідком, тихим і лапатим
На білім колесі розкішної зими...
Той спогад в серці, холодом розп"ятий
Ховав у сніг сполохані сліди
Топився слід слухняно-несміливо
В твій світ ілюзій білої зими...
Спиває погляд снігопаду диво,
Та в нім- не ми... Не ми... Не ми.
Вернись з зими, наметеного срібла,
На ковзанку покривджених жалів
І розкажи, як я тобі потрібна,
Під снігопадом наших почуттів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова