Біжу, дитинство, стежкою до тебе.
Тією, що згубилась край села,
Тією, що колись впиралась в небо -
Тепер чагарниками поросла.
Чіпляється до ніг реп'ях колючий,
Торкають руки ситі будяки,
А дотик кропиви такий пекучий,
Немов в долоні вп'ялись їжаки.
Дитинство, не дібратися до тебе,
В ті чисті роси, що торкались трав.
Лиш в спогадах своїх рум'яно-теплих
Тебе я для майбутнього приспав.
Нехай життя і вкрилось бур'янами,
Та є ковточок чистої води,
Який взяла я з рук своєї мами,
Щоб окропити доленьки сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738470
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2017
автор: Лана Мащенко