Згубила доля рожеві світанки,
Зорю змінила на сонячний день.
Вдягнула сукню, наче в панянки,
Дівочу спідничку закинула геть.
Пройшлась на підборах гордо і статно,
Пірнувши сміливо у вир почуттів.
Замріяний погляд зронила принадно,
Цілунок палкий у повітря злетів.
Упевнено шлейфом збирала кохання,
Терпке і п'янке, як іскристе вино.
І з досвіду кадрів свого існування
Складала своє романтичне кіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2017
автор: Лана Мащенко