Будем

Будем  ми,  будем,  бо  нам  вже  не  можна  не  бути,
Той  міст  був  останнім  і  надто  красиво  горів.
Колись  станеш  світом  моїм,  моїм  незабутнім,
А  зараз  бракує  слів.

На  чорному  фоні  холодного  літнього  неба
Слідами  від  пальців  горять  пожовтілі  зірки.
Ми  будем,  ми  будем.  Ти  дав  мені  все,  що  треба,
Чого  не  бувало  ні  з  ким.

Заземлені  сни  зникають  з  зеленим  світанком,
Проноситься  вітер  і  будить  поснулий  пил.
Ми  будем,  ми  будем.  Ми  вже  протягнули  до  ранку,
До  ще  одного  зі  світил.

Туманом  тобі  закриваю  дорогу  облудну.
Я  хрестик  на  твоїй  руці  і  мене  не  забути.
Дивися  на  нас,  ми  будем,  ми  точно  будем,
Як  нам  тепер  не  бути?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738435
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.06.2017
автор: Ірина Гнатюк