Відчув медунку красень-джмелик,
Злетів над нею, як ангелик.
За неї міцно ухопився,
Аж доки хмелю не напився.
Вона звивалася так прудко,
Він приголубив її хутко,
Смоктав вуста її медові,
Тремтіли трави полинові...
Спив до останньої краплинки
І не лишився й на хвилинку.
Невдовзі пелюстки змарніли,
На сонці в’яло посивіли...
...Не знала, що святий нектар —
То був у ній, як Божий дар. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738344
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.06.2017
автор: Lana P.