світ прокидається звичною лайкою
трагікомічно обтягує майку і
знову під ковдру. назовні коліно
спекотно і холодно котру годину вже
мулко, проміння цілує лоскочеться
вміння безсцінне, коли ще так хочеться
трішки поніжитись, але сповзати тре
“пі-пі-пі” ріже слух клято й завзято, де
сил віднайти, рука хоче намацати
щоб те не слухати. очі і пальцями
не розліпити, коли ще так солодко
світ прокидається
якось так
коротко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738318
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 18.06.2017
автор: Андрій Майоров