Співбесіда тривала три години.
Вже третій день минав і нині
Директор вирішив свій вибір зупиняти.
Найголовніше, що він міг бажати
Сиділо перед ним і посміхалось.
Спец вищого ґатунку і здавалось
Тепер питання зникнуть нанівець!
Нарешті тим митарствам всім кінець.
Олена фахівець і те що треба-
Розумна, гарна, наче з неба
Сам ангел Лєночку до них спустив.
Директору намить забракло слів,
Потім оговтався, надав щасливо згоду.
Лєна кивнула, гарну її вроду
І тут помітили, то ж буде все гаразд.
Тиждень майнув. Лєнуся напоказ
То декольте відкрите надягає,
Ніжку на ніжку вдало задирає,
А то спідницю зовсім коротеньку
Надіне, щоб її гарненьку
Фігуру керівник не пропустив.
На другий тиждень їй забракло сил
І Лєна вже відкрито запитала
В директора, коли його піймала,
Чи треба йому кави заварити?
Ще й натякнула, що могла б зробити
Приємності для тіла і душі.
Бо в цій шаленій, прикрій метушні
Нема хвилини гарній насолоді.
За це вона хотіла при нагоді
Підвищення отримати й посаду.
А сам директор матиме відраду
Коли бажатиме, у будь-який момент.
Директор онімів як монумент,
А потім до заступника направив
І пояснив, він майже не лукавив,
Що саме зам вирішує питання
Того формату. І що всі бажання
Лєна одразу може досягти,
Їй треба лиш до зама підійти.
Як далі розвивалася програма?
Дуже цікаво. Бо була зам дама –
Директора привітного дружина,
Розумний друг і радниця єдина.
Ось так буває. Ось такі сюрпризи.
Життя багате на такі репризи!
©
31.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738292
Рубрика:
дата надходження 18.06.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко