Ви скажіть мені, тату, чом холодна роса коле ноги,
А в дитинстві такого у мене тоді не було,
Бо щоденно босоніж я виходив трусити дороги,
А роса ніби гріла – душі дарувала тепло.
Чи морозяться роси, чи не так кров біжить по судинах,
Може сонце ранкове запізно із ранку встає,
Бо, здається, у полі заховалась безроса стежина,
Чи то ранок спішить, чи роса вже до хмар дістає?
Ви скажіть мені, тату, чом холодна роса коле ноги,
Холод дихає в спину, на дворі ж іще не зима?
Нехай роси ще гріють і зникають із серця тривоги,
І щоранок в росі усміхається нам жартома!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738264
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.06.2017
автор: Віталій Назарук