Не сплю неначе, я в дозорі,
Дістала темная крилом.
Себе відчув мов у Соборі,
Відкрився пам’яті геном.
І я спинився між світами,
Збудилась пам'ять… у крові.
Хрести стоять поздовж рядами,
Козацька варта.., як живі.
Занила в грудях давня рана,
Проснули пам'ять у мені.
Побиті долею і в шрамах,
Суворі брили камяні.
То роки сплять покриті пилом,
Полином світяться зірки.
Чужинським зранені копитом,
Чекають в цвинтарях віки.
Вставай.
Пора на супостата.
Дістали вихрести Орди.
Буди товариша і брата,
Русь – Оріяну возроди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2017
автор: Дідо Миколай