Віє теплом і духом тм"яним,
Спекотно дуже без дощу.
Як на розпеченім металі,-
Люди ідуть і я іду...
Все спопелилося довкола,
Спрагла земля чека дощу.
І я молю природу й Бога:
-Дайте вологи і дощу!
Не треба нам "небесну манну",
Вмийте ліси, скропіть поля,
Тоді засяє щедро й рясно,
Дощем умитая земля.
Вже спопелілось все нікчемне
В сонця нетлінному вогні,
Земля віддячить достоменно,-
Любов"ю й щедрістю її.
У небі хмари вже кочують,
Принесуть дощ на торжество,
І тоді люди всі відчують,-
Сутність землі, її єство...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2017
автор: геометрія